Творам Ернеста Хемінгуея десятки років, однак вони не втрачають актуальності й для сучасного покоління. Багато подій зі свого життя письменник відобразив у романах. «Людину можна знищити, але не перемогти» – було гаслом життя Ернеста Хемінгуея. За видатні заслуги у сфері літератури він був нагороджений Нобелівською премією. Повідомляє «ichicago.net».
Дитинство та юність Ернеста Хемінгуея
Він народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк, що розташоване неподалік Чикаго. Хлопчик з дитинства ріс у заможній родині, батьки намагалися змалку прищепити дитині культурні цінності.
Назвали хлопчика на честь діда, однак йому власне ім’я ніколи не подобалося. Батько Кларенс Хемінгуей був лікарем і захоплювався природою. Він намагався передати захоплення звірами та птахами синові, тому часто брав його з собою в ліс.
Мати – Ґрейс Голл викладала музику та співала в церковному хорі. Малого Ернеста також навчали музики та співам, хоч він був і не в захваті від цього. Однак, любов до музики та живопису письменник зберіг на усе життя.
Середню освіту хлопець здобував в школі Оук-Парку. Ще під час навчання він приділяв велику увагу вивченню мови та літератури й навіть вперше спробував свої сили в шкільній газеті «Трапеція» й журналі «Скрижаль».
В шкільні роки Ернест любив читати, особливе захоплення в нього викликали твори Марка Твена й Шекспіра. Після завершення навчання в школі юнак вирішив не здобувати вищу освіту. Натомість він переїхав до Канзасу й почав працювати в місцевій газеті «Star».
Перша світова війна в житті письменника
З юних років Ернест Хемінгуей мріяв служити в армії, однак не міг пройти медичну комісію через поганий зір. Все змінилося з початком Першої світової війни, його взяли на службу водієм швидкої допомоги.
В липні 1918 року Ернест отримав серйозне поранення, коли повертався з шоколадом та цигарками до солдатів на передову. В тілі молодого чоловіка нарахували 237 осколків, його терміново госпіталізували до Мілану. В лікарні Хемінгуей пробув декілька місяців та переніс серйозні операції на коліні. Після одужання він залишився в госпіталі допомагати пораненим, за що отримав срібну військову медаль.
В лікарні Ернест Хемінгуей шалено закохався у медсестру Аґнес фон Куровські, однак вона не відповіла взаємністю молодому чоловікові. Нещасливе перше кохання вплинуло на подальші стосунки письменника з жінками.
Початок літературної біографії
В 1919 році Хемінгуей повернувся додому – в США у почесному статусі героя. Недовго пробувши вдома, молодий чоловік вирішує переїхати до Парижа. Саме з цього міста розпочалася його літературна творчість.
Париж 20-х років притягував до себе творчих особистостей. Місто вподобали письменники, художники та поети з усього світу. В столиці Франції Ернест Хемінгуей твердо вирішив стати письменником.
Він познайомився з відомими митцями епохи модернізму – Фітцджеральдом, Гертрудою Стайн та Езрою Паунд. На довгий період часу вони стали кумирами для молодого початківця. Ернест Хемінгуей активно вивчав їхню творчість, проте продовжував шукати власний стиль.
Під впливом подій післявоєнного періоду в письменника починають формуватися і політичні переконання. Як журналіст декількох американських газет він активно подорожував країнами Європи. В Італії Хемінгуей дізнався, що собою представляє фашизм, і на все життя зненавидів його.
Знайти власне місце в житті письменнику допомогла турецько-грецька війна. В ролі військового кореспондента журналіст надсилав замітки в американські видання. Там він побачив війну зовсім з іншого боку й визначив для себе головний лозунг в літературній творчості – «писати нещадну правду про життя».
Після повернення з війни Ернест Хемінгуей вирішує назавжди покінчити з журналістикою. Першою книгою авторства письменника став збірник оповідань «У наші часи». Усі оповідання об’єднані спільним задумом та тематикою. Тут вперше проявився особистий стиль автора – стислий та лаконічний.
Згодом як продовження збірника виходить повість «Фієста», де підіймається проблема втраченого покоління.
Роман, що приніс світову славу
Твором, який приніс міжнародне визнання та світову славу письменнику став роман «Прощавай, зброє!». У творі Ернест Хемінгуей розкриває почуття, які людина переживає на війні й одночасно протиставляє їм кохання – найкраще людське почуття.
Головною темою роману є історія кохання лейтенанта Генрі та медсестри Кетрін, які постають в образах Ромео та Джульєтти часів Першої світової війни. Червоною ниткою твір пронизує лейтмотив – втрата всього дорогого в житті людини.
Варто додати, що на написання роману вплинули події в особистому житті Ернеста Хемінгуея. Болючою втратою для нього стало самогубство батька та важкі пологи дружини.
В часи Другої світової війни письменник присвячує себе боротьбі з фашизмом, який він люто ненавидів. Разом з кількома друзями Ернест Хемінгуей створює приватну організацію, що бореться з фашистським режимом. На яхті вони патрулювали узбережжя Атлантичного океану, намагаючись відшукати німецькі підводні човни. Нариси з воєнних часів стали основою книги «Люди на війні».
Переломним моментом у творчому житті Ернеста Хемінгуея став 1952 рік. В цей рік він написав повість «Старий і море», що без перебільшень стала головним твором його життя. В повісті письменник розмірковує про життя людини та її місце у Всесвіті.
Твір має цікаву та довгу історію написання. Ще в 1936 році Ернест Хемінгуей опублікував у виданні «Есквайр» нарис, у якому розповідалося про реальний випадок, що мав місце в Гольфстримі. Рибалці вдалося спіймати величезну рибину. Однак, риба затягла човен далеко в море. Коли чоловіка знайшли, від його улову майже нічого не залишилося.
Спочатку письменник мав намір написати об’ємний роман, де б розповідалося про життя рибальського селища та його жителів. Однак, згодом роман трансформувався у філософську повість про людину та море.
Останні роки життя Ернеста Хемінгуея
1952-1954 роки стали періодом міжнародного визнання творчості письменника. Він був нагороджений Нобелівською премією та Пулітцерівською літературною премією.
Протягом наступних років Ернест Хемінгуей багато подорожує країнами Європи. Однак, рідною домівкою, куди він завжди повертався, стала Куба.
Останнім твором в доробку письменника була книга спогадів «Свято, що завжди з тобою», де розповідається про атмосферу художнього життя Парижу на початку 20 століття.
В останні роки свого життя Ернест Хемінгуей часто страждав від хвороб. За прикладом батька він навіть декілька разів здійснював спробу самогубства, через що тривалий час лікувався від розумового розладу та важкої депресії.
Після лікування 1 липня 1961 року письменник повернувся в садибу на Кубі. А вранці наступного дня, взявши до рук карабін, він таки звів рахунки з життям.
Слід зазначити, Ернест Хемінгуей прожив насичене та складне життя. Великий вплив на його особистість мали батьки, які до семи років одягали хлопця в плаття, адже дуже хотіли доньку. Через що письменник все життя намагався довести батькам та світу свою значущість, що зрештую спонукала його до самогубства.
Однак, після себе Ернест Хемінгуей залишив чимало творів, які стали класикою світової літератури та улюбленими романами багатьох поколінь.