Ім’я Еліс Гемілтон відоме не тільки в Чикаго, а й далеко за його межами. Більшу частину свого життя вона присвятила проведенню досліджень у галузі токсикології, професійних захворювань. Крім цього, Еліс стала першою лікаркою, якій вдалося довести негативний вплив важких металів і хімікатів на людський організм, пише ichicago.net.
Юні роки, початок кар’єри
З’явилася на світ Гемілтон у Нью-Йорку, все своє дитинство провела у Форт-Вейн, Індіана. У багатій родині крім Еліс було ще 3 дітей. Кілька років дівчинка навчалася вдома, а потім вступила до “Miss Porter’s School”. Уже в 1893 році, відучившись на медичному факультеті в Мічиганському університеті, Гемілтон здобула ступінь доктора медицини. Далі вона вивчала бактеріологію і патологію спочатку в Мюнхенському, а потім у Лейпцизькому університеті. Повернувшись до США, Гемілтон була прийнята на медичний факультет університету Джона Гопкінса.
У 1897 році Еліс переїхала жити в Чикаго, де познайомилася з високопоставленими політичними діячами, які справили позитивний вплив на розвиток її кар’єри. Незабаром жінка почала брати активну участь у розв’язанні соціальних проблем промислових робітників. Еліс настільки сильно переживала за людей, що заради допомоги їм почала вивчати гігієну праці та професійні захворювання.
За кілька років Гемілтон здобула ступінь професора патології в “Woman’s Medical School of Northwestern University”. У 1902 році, коли в Чикаго спалахнула епідемія черевного тифу, Еліс почала шукати причину, яка викликала хворобу. Їй довелося витратити на дослідження кілька місяців. Однак вдалося довести, що епідемію спричинила труба, що лопнула на насосній станції в Чикаго. Через неї стічні води потрапляли до центрального водопроводу і забруднювали його, а люди вживали заражену воду.
Неоціненний внесок у гігієну праці
У 1907 році Еліс знову почала проводити дослідження гігієни праці та професійних захворювань. Прочитавши та вивчивши безліч літератури, жінка дійшла висновку, що ця галузь медицини почала тільки розвиватися в Америці. Вона вирішила змінити ситуацію на краще. У 1908 році Гемілтон опублікувала свою першу статтю на тему професійних захворювань, яка своїм глибоким змістом і доказами привернула увагу громадськості.
Через 2 роки Еліс стала членом Комісії з професійних захворювань Іллінойсу. Варто зазначити, що це був перший подібний комітет у США. Близько 10 років вона старанно працювала тут. За цей час Гемілтон доклала колосальних зусиль для вивчення проблем, пов’язаних з гігієною праці штату і всієї країни. Однак незабаром Еліс вибрала для себе вузьку спеціалізацію, і вирішила досліджувати вплив індустріальних токсинів на організм робітників.
Освоївшись у цій сфері, жінка відкрила лабораторію, в якій щодня працювала не покладаючи рук. Усе це призвело до того, що результати, отримані під час проведених нею досліджень, спричиняли справжній переворот у гігієні праці. Досить гостро постало питання охорони праці та встановлення контролю на небезпечних виробництвах. Гемілтон щиро хотіла допомогти робітникам і домогтися справедливості, вона жертвувала собою, часом. Жінка особисто їздила на різні заводи, шукала і вивчала лікарняні карти, відвідувала робітників.
Під час багаторічної праці Еліс дійшла висновку, що багато хвороб і смертей були викликані професійною діяльністю. Також їй вдалося встановити, що понад 70% процесів, які відбуваються в промисловій сфері, включно з виробництвом фарб і емалі, викликають у робітників гостре отруєння свинцем. У 1913 році Міністерство праці США видало дозвіл Гемілтон на проведення досліджень на національному рівні. Таким чином, вона посприяла створенню федеральних законів, які забезпечували повноцінну безпеку і захист робітників.
У 1919 році Еліс уже була правою рукою, помічницею професора на факультеті гігієни праці в Медичній школі Гарварда і стала першою жінкою-викладачкою в цьому закладі. З 1924 року до 1930 року Гемілтон була учасницею Комітету з охорони здоров’я Ліги націй. У 1935 році вона покинула Гарвард і почала працювати консультантом на урядовому факультеті.
Пішла з життя Еліс у вересні 1970 року, у віці 101 рік. Її величезна спадщина з проблем промислових захворювань продовжує діяти в різних законах і постановах.