Мері Г. Томпсон — одна з перших жінок, яка займалася медичною практикою в Чикаго. Мері зробила великий внесок у розвиток медицини, заснувавши клініку, коледж і школу для жінок у Чикаго. Як їй все це вдалося, детальніше поговоримо на ichicago.net.
Перші кроки в медицині
З’явилася на світ Мері у квітні 1892 року у Форт-Енн, штат Нью-Йорк. Здобувши початкову освіту, дівчина стала студенткою Інституту Форт-Едварда, а потім Академії Вест-Поултні у Вермонті. Томпсон була старанною ученицею, улюбленицею викладачів.
У 1860 році у віці 30 років, Мері вирішила стати лікаркою. Вона вступила до жіночого медичного коледжу Нової Англії в Бостоні. Навчання охоплювало річне стажування у лікарки Елізабет Блеквелл у нью-йоркській лікарні для жінок і дітей. Закінчивши жіночий медичний коледж Нової Англії, Томпсон переїхала жити в Чикаго, де можна було легко почати медичну практику. Влітку 1863 року вона влаштувалася працювати в чиказьке відділення Північно-західної санітарної комісії під керівництвом Вільяма Г. Дайаса і Міранди Дайас, доглядаючи за жінками та дітьми, які втратили чоловіків і батьків на громадянській війні.
Відкриття лікарні
На жаль, Томпсон була обмежена у своїх можливостях по догляду за великою кількістю пацієнток, які зверталися до неї по медичну допомогу. Річ у тім, що у двох лікарнях, які існували в Чикаго, жінкам не надавали медичну допомогу і не брали на роботу жінок-лікарів. Тому Мері нічого не залишалося, як створити власну лікарню. Перша лікарня для жінок і дітей відкрилася в травні 1865 року на розі вулиць Раш-стріт та Індіана-стріт і була розрахована на 14 ліжок. Мері Томпсон стала головною лікаркою і хірургинею і перебувала на цих посадах до кінця свого життя. Лікарня надавала медичну допомогу людям з бідних верств суспільства, також на її базі проводилася клінічна підготовка студентів-медиків, що було недоступним в інших закладах освіти Чикаго.
Заможні містянки спонсорували лікарню, збираючи пожертви та виконуючи адміністративні обов’язки. У закладі працювали не тільки жінки, а й чоловіки, які допомагали Томпсон допомогу в хірургічній практиці.
У зв’язку з великим потоком пацієнтів і бажанням Мері розширити роль жінок у медицині, лікарня незабаром зазнала деяких змін. Протягом перших 5 років роботи в ній лікувалося близько 200 пацієнтів, а диспансер відвідували понад 500 осіб. У 1896 році приміщення стало занадто маленьким для обслуговування пацієнтів, тому лікарня переїхала в нову будівлю з шістнадцятьма ліжками й великим диспансером. У зв’язку з новими обов’язками Томпсон вирішила здобути додаткову освіту. Вона подала документи на вступ до медичного коледжу Раша, але їй відмовили в прийомі. У 1896 році жінка звернулася по допомогу до лікаря Вільяма Байфорда, — завідувача кафедри акушерства та жіночих хвороб Чиказького медичного коледжу. Завдяки його зусиллям викладачі закладу дозволили трьом жінкам записатися на осінній курс 1869 року. Попри це студенти-чоловіки скаржилися, що жінки, які перебувають в аудиторії, перешкоджають обговоренню непристойних тем. У результаті наприкінці однієї із сесій дирекція коледжу заборонила жінкам далі продовжувати навчання, і до 1926 року їх більше не приймали.
На період навчання Мері зберегла свою посаду в лікарні й незабаром стала однією з найвідоміших жінок-хірургинь у країні. Вона спеціалізувалася на тазовій та абдомінальній хірургії, а також прагнула вдосконалити наявні хірургічні інструменти, винаходячи власні. Завдяки її компетентності деякі чоловіки в цій галузі, які сумнівалися в здатності жінок займатися медициною, змушені були змінити свої погляди.
Заснування медичного коледжу
Не злякавшись труднощів, Мері запропонувала створити жіночий медичний коледж при Чиказькій лікарні. Восени 1870 року Томпсон і Байфорд його заснували. Першою студенткою стала Джулія Коул, одна з трьох жінок, яких раніше виключили разом із Мері з Чиказького медичного коледжу. Уже через рік після відкриття закладу, до нього вступило 17 осіб.
Традиційно початкова медична освіта поділяється на доклінічну та клінічну. Перші два роки навчання в медичній школі студенти відвідують доклінічні дослідження, які охоплюють вивчення: анатомії, біохімії, мікробіології, патології та фармакології. На третьому і четвертому курсах студенти-медики проходять практику в клініках і обирають майбутній напрямок роботи.
Медичний коледж при жіночій лікарні надавав студентам-медикам рівні можливості для здобуття освіти та клінічного досвіду. Випускниці закладу, яким не дозволяли працювати в чоловічих лікарнях, ставали інтернами в госпіталі.
У 1871 році сталася пожежа, яка знищила будівлю коледжу та лікарні. Томпсон перевезла своїх пацієнтів у будинки друзів, а навчання студентів проводила в приватному будинку на Адамс-стріт.
Школа підготовки медсестер
У 1872 році Товариство допомоги Чикаго видало Мері Томпсон 25000 доларів. Ці гроші вона витратила на купівлю будівлі для лікарні на вулицях Адамс-стріт і Пауліна-стріт, і того ж року лікарня знову відкрилася. У 1874 році в іншій будівлі лікарні відкрили нову школу для медсестер, що дало змогу Мері здійснити свою давню мрію — навчати жінок професії медсестри.
Студентки відвідували лекції в новій школі та щодня доглядали за хворими. Кожна медсестра-бакалавр мала пропрацювати в кількох відділеннях протягом двох років. Жінки навчалися різних медичних навичок, таких як: перев’язки, промивання ран, введення необхідних ліків.
Перша школа підготовки медсестер на Середньому Заході розвивалася разом із лікарнею. Незабаром у ній почали навчати медсестер анестезіології за спеціальною програмою, розробленою Томпсон. Усі, хто пройшов цю підготовку, були дуже потрібні в лікарнях по всій країні. Через деякий час для медичної школи при жіночій лікарні було придбано будівлю, яку добре обладнали й створили в ній велику хімічну лабораторію і добре освітлену анатомічну кімнату. Попри те, що викладацький склад складався з провідних професорів міста, у 1876 році серед студенток почало зростати невдоволення. Для розслідування причин створили спеціальний комітет, який встановив, що їх невдоволення викликане відсутністю клінічних переваг і поганим станом анатомічної кімнати. Уже в 1877 році було визначено, що школа перебуває в поганому стані й в ній недостатньо обладнання та матеріалів для навчання студентів.
У 1879 році медичний коледж відокремився від лікарні. Лікар Байфорд очолив комітет з реорганізації школи. У цей період звели нову будівлю, яку фінансували переважно коштом позик членів нового факультету. У 1879 році школу перейменували на Жіночий медичний коледж Чикаго. Мері Томпсон приєдналася до факультету як клінічна професорка гінекології. У цей час репутація закладу та кількість студентів значно зросли. У 1885 році для коледжу збудували нову будівлю. У 1892 році він перейшов під управління Північно-Західного університету і заклад вкотре перейменували на Жіночий медичний коледж Північно-Західного університету. Викладачі вважали, що такий зв’язок підвищить його респектабельність і дасть змогу отримувати фінансування для поліпшення навчальної та лабораторної бази.
У 1902 році Північно-Західний університет не зміг вкласти гроші в школу, та й у цей період інші заклади освіти почали приймати жінок на навчання. Тож коледж раптово закрили. Мері Томпсон продовжувала працювати в заснованих нею закладах доти, доки їй дозволяло здоров’я. За кілька років до смерті вона отримала міжнародне визнання як перша жінка-хірургиня в Іллінойсі. У 1895 році Мері Томпсон померла від інсульту.