Майкл Грант відомий спортсмен-суперваговик протягом професійної кар’єри відзначився десятками блискучих перемог з нокаутами. Спортсмен захопився боксом у 20-річному віці і подолав шлях від аматора до чемпіона світу у важкій вазі, як повідомляє ichicago.net.
Ранні роки та спортивні захоплення
Майбутній чемпіон народився 4 серпня 1972 року в Чикаго. Майкл Ентоні Грант з дитинства приділяв багато уваги спорту. Зокрема, в середній школі хлопець демонстрував успіхи у футболі, бейсболі та баскетболі.
Майкл Грант зростав у релігійній родині: хлопчик часто співав у церкві та вмів грати на фортепіано. Після закінчення школи в 1991 році Майклу Гранту запропонували стипендію в коледжі Маунт-Сан-Антоніо. Згодом спортсмен перевівся до Каліфорнійського державного університету у Фуллертоні, де грав у баскетбольній команді.
Попри любов до спорту, він майже не приділяв час навчанню, що негативно відобразилося на його академічній успішності. Через низькі оцінки Майкл Грант покинув баскетбольну команду Каліфорнійського університету.
Доленосною у спортивній кар’єрі Майкла Гранта стала його поїздка до Лас-Вегасу в 1992 році. Він відвідав бій за титул чемпіона у важкій вазі між Ріддіком Боуї та Евандером Голіфілдом. Майкл Грант зрозумів, що хоче займатися боксом та змагатися на одному рівні з чемпіонами.
Він переїхав до Лас-Вегаса, а потім до Філадельфії й розпочав тренування. Хороші фізичні можливості швидко привернули увагу відомих тренерів до молодого початківця. Спочатку боксер працював з Едді Фатчем, згодом перейшов під керівництво Фредді Роуча.
В одному з інтерв’ю, розповідаючи про перші сходинки на шляху до професійного боксерства, Майкл Грант згадував спортивні зали Філадельфії, які загартували його витримку та навчили як досягати успіху. Боксер спочатку сумнівався чи зробив він вірний вибір, однак щоденні наполегливі тренування загартували його розум та тіло.
Початок аматорської кар’єри
Аматорська кар’єра Майкла Гранта тривала декілька років, однак за цей час він зумів здобути перемогу в 11 боях, зазнавши лише однієї поразки. Через два роки після початку тренувань спортсмен виборов перемогу в регіональному турнірі Las Vegas Golden Gloves.
Численні перемоги на регіональних змаганнях дозволили Майклу Гранту взяти участь в турнірі National Golden Gloves. Боксер, змагаючись у важкій вазі, отримав перемогу в чвертьфіналі, однак поступився супернику за кількістю балів у півфіналі турніру. Це була єдина поразка за весь період аматорської кар’єри. В результаті Майкл Грант виборов бронзову медаль змагань.
У 22-річному віці боксер знову здобув перемогу на популярному турнірі – National Golden Gloves. Блискуча перемога надихнула Майкла Гранта розпочати професійну боксерську кар’єру.
Професійний ринг
Першим суперником Майкла Гранта на професійному рингу був Ерні Інгліш, над яким він отримав перемогу ще у першому раунді. Після цього були не менш успішні поєдинки з Майком Діксоном, Стенлі Райтом та Коррі Сандерсом.
Завдяки перемогам ім’я молодого талановитого боксера ставало дедалі впізнаванішим на професійному рингу.
Перший поєдинок за титул чемпіона IBC у важкій вазі відбувся 20 червня 1997 року. Суперником Майкла Гранта був Альфред Коул. За фізичними можливостями боксер мав перевагу перед противником, однак бій був виснажливим та тривав 11 раундів. І все ж таки Майклу Гранту вдалося вибороти пояс чемпіона світу у важкій вазі за версією IBF.
Згодом боксер тричі захищав свій статус чемпіона світу та переміг суперників – Девіда Айзона, Хорхе Луїса Гонсалеса й Обеда Саллівана. У 1999 році до здобутків Майкла Гранта приєднався пояс чемпіона NABF у важкій вазі.
Доленосний поєдинок з Леноксом Льюїсом
Успіх на професійному рингу наближав Майкла Гранта до бою за об’єднаний титул чемпіона світу WBC/IBF/IBO у важкій вазі. Однак, перш ніж взяти участь в одному з найважливіших поєдинків свого життя, боксер повинен був захистити свій пояс чемпіона NABF у важкій вазі проти Анджея Голоти.
Суперник виявився сильним та жорстким і вже у першому раунді Майкл Грант двічі опинявся в нокдауні. Для глядачів і фанатів спортсмена це стало повною несподіванкою, оскільки Майкл Грант в статусі професійного боксера ще не зазнавав поразок. Проте, у десятому раунді він взяв ситуацію у свої руки та завдав декілька ефективних ударів Анджею Голоті. В результаті технічного нокауту перемогу отримав Майкл Грант.
Наступним кроком та його головною мрією був бій за титул чемпіона світу WBC/IBF/IBO у важкій вазі. Для досягнення цілі потрібно було перемогти абсолютного чемпіона світу Леннокса Льюїса.
Легендарний бій відбувся 29 квітня 2000 року в Нью-Йорку. ЗМІ охрестили зустріч двох чемпіонів «битвою Голіафа проти Голіафа» Перед поєдинком Леннокс Льюїс в інтерв’ю розповідав, що ставиться з повагою до фізичної форми та успіху Майкла Гранта, проте перемогу можуть принести саме техніка та досвід.
Бій тривав лише два раунди. Вже під час першого раунду Леннокс Льюїс завдав серйозних ударів супернику. Однак, після кожного падіння Майкл Грант піднімався та продовжував бій. В другому раунді Леннокс Льюїс наніс вирішальний удар, після якого рефері зафіксував нокаут.
Поразка стала важким психологічним випробовуванням для Майкла Гранта. Понад рік він не виходив на ринг, обдумуючи свою кар’єру та наступні кроки для її відновлення.
Повернення на ринг
Першим суперником Майкла Гранта після річної перерві у боксі став Джаміль Маклайн, який завдав важких ударів супернику та виграв бій. Однак, поразка не зупинила Майкла Гранта і він ще з більшою завзятістю повернувся до тренувань. Майже увесь свій час боксер проводив у спортзалі.
На ринг спортсмен повернувся через вісім місяців після поразки у бою з Джамілем Маклайном. Майкл Грант здобув сім перемог поспіль над такими суперниками як Ентоні Вілліс, Роберт Девіс, Гіл Мартінес та іншими. Успішні поєдинки знову наблизили боксера до головної мети – боротьби за титул чемпіона світу.
Проте, серію перемог зупинив бій з Домініком Гінном, який вважався непереможним суперником. У сьомому раунді суперник нокаутував Майкла Гранта. Після бою боксер знову провів декілька переможних поєдинків.
Наступним суперником, який би дозволив Майклу Гранту продовжити боротьбу за титул чемпіона світу, став Томаш Адамек. Суперник значно переважав боксера за вагою та розмірами, однак попри це Майкл Грант продемонстрував хорошу боротьбу, хоч і не отримав титули NABO та IBF-International у важкій вазі.
В наступному бою боксер здобув перемогу над Таєм Філдсом. На той момент йому виповнилося 38 років і це був його останній шанс вибороти титульний пояс.
Бій за титул чемпіона WBF у важкій вазі
Щоб поборотися за титул чемпіона, Майкл Грант вирушив до Південної Африки для поєдинку з місцевою знаменитістю – Франсуа Ботом. Бій був надзвичайно виснажливим для обох бійців, і буквально за декілька секунд до завершення Майкл Грант відправив Франсуа Бота в нокаут.
На жаль, ця блискуча перемога стала останньою в професійній кар’єрі боксера. Після Франсуа Бота він поступився у поєдинку Карлосу Такаму, Мануелю Чарру та Кшиштофу Зімноху.
Загалом здобуток Майкла Гранта у професійному боксі складає 48 боїв, з яких 36 перемог нокаутом та 7 поразок.