У старому Чикаго бізнес роздрібної торгівлі ліками складався переважно з дивних еліксирів, зілля. Він бере свій початок з 1830 року, пише ichicago.net.
Особливості аптечної торгівлі
У 1830 році в місцевих газетах було дуже багато реклами лікарських препаратів. Наприклад, “Sarsaparilla Panacea”, розроблена доктором Вільямом Бредшоу Іганом. Цей препарат на той період вважався одним з найкращих, який використовували для лікування хвороб кісток і шкіри.
Невеликі аптеки, подібні до тієї, якою керував Едмунд С. Кімберлі, активно почали відкриватися по всьому місту. Незабаром аптеки почали конкурувати з книжковими магазинами, яким також дозволялося вести торгівлю певними лікарськими препаратами.
Розвиток фармацевтичної промисловості
Найбільший попит на ліки був на початку Громадянської війни, тоді й торгівля покращилася. Незабаром у кожному міському кварталі було по кілька аптек.
Починаючи з 1871 року, роздрібна торгівля ліками в Чикаго процвітала і все завдяки 2 речам: науці та промисловості.
Активний розвиток промисловості та методів виробництва, збіглися з науковими розробками. Усе це призвело до появи якісних аналогів старих ліків.
Лідерами виробництва лікарських препаратів були різні європейські компанії. У 1880 році в каталозі чиказької компанії “G.D. Searle & Co” було 400 рідких екстрактів, 150 еліксирів, 100 сиропів, понад 70 порошкоподібних екстрактів, 25 настоянок та інших лікарських форм.
Асортимент першої аптеки
Багато ліків цього виробника продавали у першій аптеці “Walgreen’s” у 1901 році. На вітринах були розташовані такі товари: мило з касторовою олією, зубні порошки, парфуми, маленькі баночки з таблетками.
Уздовж проходів стояли шафи, стелажі з лікарськими препаратами. У дальньому кінці будівлі від підлоги до стелі стояла дерев’яна перегородка, за якою далеко від очей покупців готували ліки. Там же знаходилися інструменти: ступка, ваги, банки з п’явками, пляшечки з етикетками, на яких були написані назви латинською мовою.
Кімната для виготовлення ліків була темним і незатишним місцем, яке відігравало важливу роль у кожному районі, оскільки аптекар працював у ньому і був основним джерелом медичної допомоги. Він діагностував хвороби та створював ліки для їхнього лікування.
Протягом століття ця роль зменшилася через державне регулювання, насамперед через Закон про чисті продукти харчування та ліки, ухвалений в 1906 році.
Аптекарі все менше приділяли часу приготуванню ліків, щоб залучити якомога більше клієнтів і збільшити свій дохід, вони йшли на різні хитрощі. Наприклад, багато хто встановлював у аптеці автомат з газованою водою, крім ліків, пропонували інші товари: шкільне приладдя, засоби особистої гігієни, дитяче харчування.
Починаючи з 1920 року 80% ліків виробляли аптекарі, які добре знали рецепти. З кожним роком фармацевтична сфера в Чикаго змінювалася. У 1951 році поправка Дарема-Гамфрі до Закону про продукти харчування та ліки забороняла відпускати певні ліки без рецепта лікаря.
З цього моменту аптеки стали основною частиною супермаркетів, магазинів. Великі супермаркети та роздрібні торговці включали аптеки у свої магазини. Оскільки більшість ліків почали постачати фірми-виробники, фармацевт лише перевіряв рецепти лікарів. Окрім цього, він мав стежити за новими розробками в галузі виробництва ліків, знати терміни придатності, умови зберігання та вміти оцінювати надійність і репутацію виробників.
Попри розвинену фармацевтичну промисловість, у сучасному Чикаго все ще можна знайти практикуючих лікарів, які займаються народною медициною. Їхні магазини нагадують аптеки минулого.