Історія психіатричних лікарень у Чикаго бере свій початок з 1847 року. Саме тоді до міста приїхав лікар загальної практики, який здобув освіту в Огайо і заснував Чиказький притулок для душевнохворих, пише ichicago.net.
Перші лікарні
Однак не довгий час проіснував цей притулок, оскільки його підпалив пацієнт, і він згорів дотла. У 1851 році Державна лікарня для душевнохворих штату Іллінойс (перейменована на Центр розвитку Джексонвілля) була на той момент першою установою в Іллінойсі, яка спонсорувалася державою. Згодом державна лікарня Чикаго, відома як “Даннінг” почала також фінансуватися округом. У 1912 році її передали у власність штату.
Психіатрія в освітніх установах
На початку 1900 року психіатрія була частиною практики неврології, яку ввели в навчальні програми медичних шкіл. У Чиказькому медичному коледжі заснували кафедру неврології, і в 1891 році він об’єднався з Північно-Західним університетом. У 1910 році медичний коледж Раша вперше відкрив окрему кафедру неврології.
У той період неврологи працювали за спеціальними медичними програмами, в яких основна увага приділялася симптомам розладів пацієнтів, а не теоретичним дослідженням.
Державний психопатичний інститут у Чикаго, створений внаслідок співпраці штату та Медичної школи Іллінойського університету, слугував координаційним центром для прийому пацієнтів у лікарні штату.
Практика діагностики та лікування психічно хворих у Чикаго проводилася виключно в неврологічних кабінетах.
Розвиток психіатрії в Чикаго
Розвиток психіатрії яку тоді називали”психічною гігієною” розпочався в Чикаго у 1920 році. Саме тоді почали приділяти увагу психологічним проблемам дітей, яка призводила до частих правопорушень серед підлітків і молодих людей. Судова система звернулася по допомогу до психіатра Вільяма Гілі через суд у справах неповнолітніх округу Кук. “The Institute for Juvenile Research”, очолюваний Гілі, поклав початок епосі нової галузі дитячої психіатрії.
У 1930 році в медичних школах Чикаго почали діяти навчальні та лікувальні клініки. У Чиказькому університеті психіатрія була підрозділом медичного факультету, а в університеті Лойоли факультет психіатрії та неврології об’єднали. Майкл Різ, співпрацюючи з Чиказьким університетом, володів клінікою психіатричної гігієни й навчав резидентів.
В якості професора психоаналізу до Чикаго запросили віденського лікаря Франца Александера. Незабаром він заснував Чиказький інститут психоаналізу, який залучив факультет психіатрів. Цей вищий навчальний заклад мав неофіційні зв’язки з медичними школами, Інститутом психіатрії та психосоматики Майкла Різа.
У 1942 році під егідою Департаменту суспільного добробуту штату Іллінойс було засновано “The Illinois Neuro-Psychiatric Institute”. Головною місією цього навчального закладу було вивчення психічних і нервових розладів, забезпечення психіатричної підготовки лікарів-практиків. Це об’єднало різні психіатричні програми в медичних школах і державних лікарнях.
Друга світова війна спровокувала серйозні зміни. Психіатри, які займалися лікуванням емоційно постраждалих солдатів лише згодом повернулися до державних лікарень, медичних шкіл і приватної практики.
Наприкінці 1940 року в лікарнях загального профілю Чикаго почали створювати психіатричні відділення. Лікарня Святого Луки відкрила відділення, а потім об’єдналася з “Rush-Presbyterian-St. Luke’s Hospital”. В інших лікарнях почали відкриватися психіатричні стаціонари, а програми клінік були доступні по всьому Чикаго.
Саме місто також відіграло провідну роль у відкритті клінік психіатричного здоров’я. Місцева влада створила кілька проєктів будівництва лікарень в окремих населених пунктах.
Наприкінці 20 століття психіатрія Чикаго почала активно розвиватися завдяки великим дослідницьким проєктам у сфері лікування.