Легендарна постать у світі медицини, чий внесок у кардіохірургію змінив хід розвитку сучасної хірургії серця. Його ім’я стало синонімом інновацій, майстерності й медичної відданості. Протягом десятків років він був рушієм змін не лише у США, а й у всьому світі, створивши фундамент для того, що у 21 столітті ми сприймаємо як стандарт кардіохірургічної допомоги. Також дізнавайтеся про епідемію іспанського грипу у Чикаго. Далі на ichicago.
Біографія
Майкл Еліас ДеБейкі народився 7 вересня 1908 року у місті Лейк-Чарльз, штат Луїзіана, у родині ліванських іммігрантів. Його батьки прищепили синові цінність освіти, працелюбність і глибоку повагу до людського життя. Вже у дитинстві Майкл виявляв цікавість до техніки та біології, багато читав і майстрував — ця пристрасть до поєднання точних наук з гуманітарною місією згодом стане основою його професійного шляху. У 1930-х роках ДеБейкі вступив до медичного коледжу Тулейнського університету у Новому Орлеані. Саме тут, ще бувши студентом, він зробив перше велике відкриття — створив роликову помпу для перекачування крові, який дозволяв безперервно підтримувати циркуляцію. На той момент апарат виглядав як інженерний експеримент, але згодом він став ключовим компонентом апарату штучного кровообігу, необхідного для проведення операцій на відкритому серці. Ця помпа, яка пізніше була інтегрована у серцево-легеневу машину, надала хірургам змогу тимчасово зупиняти серце під час операцій — що до того було неможливим і смертельно небезпечним. Фактично, розробка ДеБейкі заклала технологічне підґрунтя для розвитку сучасної кардіохірургії.
Його точність ще тоді вражала викладачів. Одночасно з медичною освітою він вивчав математику, фізику та механіку, що дозволяло йому бачити медичні задачі не лише з погляду лікаря, а і як інженера, який шукає ефективне технічне рішення. Після завершення інтернатури та резидентури, ДеБейкі пройшов стажування в Європі, де познайомився з найновішими підходами у хірургії. Саме у ті роки він остаточно визначився, що його покликання — серцева та судинна хірургія. І в майбутньому він не просто виконає тисячі операцій — він стане тим, хто визначить саму архітектуру цієї галузі медицини.
Протягом десятиліть ДеБейкі регулярно виступав на кардіохірургічних симпозіумах у Чикаго. Починаючи з 1970-х років ДеБейкі брав участь у розробці стандартів для дитячої кардіохірургії. У цьому контексті він співпрацював з фахівцями Children’s Memorial Hospital, тепер — Ann & Robert H. Lurie Children’s Hospital of Chicago. Його досвід у реконструкції аорти став основою для адаптації дорослих методик до дитячих пацієнтів, що стало проривом у лікуванні вроджених вад серця. У 1990-х і 2000-х роках ДеБейкі неодноразово отримував почесні відзнаки від медичних установ Чикаго, зокрема членство у почесній колегії Chicago Medical Society.

Піонер сучасної кардіохірургії
Після завершення служби в армії США під час Другої світової війни, Майкл ДеБейкі повернувся до цивільної медицини і розпочав новий етап своєї кар’єри у Г’юстоні, штат Техас. Саме тут, у Baylor College of Medicine, де він став професором і хірургом, розпочалася його найплідніша наукова та клінічна діяльність.
У 1950–1970-х роках він виконав серію новаторських операцій, які назавжди змінили медичну практику:
- першим у світі успішно видалив тромб з сонної артерії, що стало проривом у профілактиці інсультів та основою для розвитку каротидної хірургії;
- вперше застосував штучне серце як тимчасовий пристрій для підтримки кровообігу. Це стало першим кроком до розробки сучасних імплантів, які згодом врятували тисячі життів пацієнтів у стані серцевої недостатності;
- його команда розробила штучні протези аорти з дакрону — тканини, яка виявилася ідеальною для судинної хірургії. ДеБейкі не лише використав ці протези у клінічній практиці, а й сам експериментував з матеріалами, навіть використовуючи швейну машинку власної матері для створення перших зразків;
- він удосконалив методику лікування аневризми аорти, зокрема її грудного відділу. Його операції були настільки точними й ефективними, що у медичній літературі їх почали називати “операціями ДеБейкі”.
ДеБейкі також став піонером концепції багатокрокового лікування атеросклерозу — замість фокусування лише на усуненні наслідків, він пропонував системний підхід: контроль артеріального тиску, рівня холестерину, модифікація способу життя та планова хірургія судин.
У середині 1960-х років він одним з перших провів коронарне шунтування — операцію, яка у 21 столітті є рутинною у світовій практиці, але на той час була ризикованим експериментом. ДеБейкі розробив техніку, яка дозволила значно знизити смертність після операції та збільшити тривалість життя пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Внесок у державну медицину
Під час Другої світової війни Майкл ДеБейкі не лише служив в армії США як військовий хірург, а й здійснив революційний внесок у медичне забезпечення на передовій. Саме він запропонував створення мобільних армійських хірургічних госпіталів (MASH) — швидких, мобільних, повноцінно обладнаних медичних підрозділів, які могли оперативно переміщатися слідом за бойовими діями. Ця ідея радикально змінила підхід до лікування поранених — завдяки швидкій хірургічній допомозі на полі бою рівень виживання серед солдатів значно зріс.
Після війни ДеБейкі очолив групу експертів, які займалися реформуванням системи медичної допомоги для ветеранів (VA system). Він вважав, що колишні військові повинні мати доступ до найкращих медичних послуг, і виступав за розвиток хірургічних відділень у шпиталях для ветеранів, використовуючи досвід, здобутий під час війни. ДеБейкі входив до складу національних комісій, які розробляли рекомендації щодо державної політики охорони здоров’я, та активно підтримував запуск програми Medicare у 1960-х роках — системи медичного страхування для літніх людей. Також був призначений головою Національного консультативного комітету з хірургії (National Advisory Heart and Lung Institute), де очолював розробку стратегій державного фінансування досліджень у галузі серцево-судинних захворювань — основної причини смертності у США. Саме під його керівництвом було започатковано масштабні клінічні дослідження, що змінили протоколи лікування.

Визнання
Майкл ДеБейкі став не лише символом американської кардіохірургії, а й постаттю світового масштабу. Його заслуги були відзначені найвищими нагородами США, включно з:
- Президентською медаллю Свободи (1969) — найвищою цивільною нагородою США;
- Золотою медаллю Конгресу США (2008) — визнання його внеску в медицину на національному рівні;
- Медаллю Еллен Вайтінг Меморіал, медаллю Ласкера, численними почесними ступенями від університетів у США, Європі та на Близькому Сході.
Його власне життя стало прикладом незламної відданості медицині. У 2006 році, у віці 97 років, ДеБейкі переніс дисекцію грудної аорти — саме той стан, який десятиліттями успішно лікував у своїх пацієнтів. Операцію виконала команда його учнів, використовуючи методику, яку він сам колись винайшов. Пацієнт повністю відновився і згодом знову брав участь у наукових подіях. Майкл ДеБейкі помер 11 липня 2008 року у віці 99 років, залишивши не просто спадщину, а цілу інституцію у медицині.
