У 1930-х роках критична втрата крові під час операції часто ставала смертельною для пацієнтів у всьому світі, адже лікарям залишалося буквально декілька хвилин, щоб знайти донора. Адже, найменша помилка чи невідповідна група крові могли вартувати людського життя.
15 березня 1937 року стало важливою датою в історії медицини Чикаго, а й у розвитку світової медицини. Терапевт округу Кук Бернард Фантус запропонував революційне для свого часу рішення: зберігати законсервовану донорську кров в спеціальних холодильних камерах. Завдяки цьому кожен медичний заклад отримав би постійний недоторканний запас. Нова система, запропонована Бернардом Фантусом, отримала назву «банк крові». Як нововведення назавжди змінило світову науку про переливання крові та стандарти медицини, а також про історію банку крові розповімо детальніше в статті на ichicago.
Медицина на межі ризику: чому переливання крові було проблемою до 1930-х років
Протягом століть вчені намагалися розв’язати проблему смертності людей через швидке згортання крові та імунну несумісність. В медицині відомо про перше успішне переливання крові в 1818 році, яке провів лікар Джордж Бланделл. Породілля ледь не померла від крововтрати, однак переливання врятувало її життя.
У 1900 році австрійський та американський лікар Карл Ландштайнер відкрив три групи крові. Згодом через рік до списку додали ще четверту групу. Через 12 років з’явилося поняття універсального донора та універсального реципієнта.
Навіть після відкриття груп крові процедура переливання залишалася смертельно небезпечною. Її проводили лише безпосередньо – шляхом хірургічного з’єднання кровоносних судин донора та реципієнта. Це вимагало високого рівня професійності, а також займало чимало часу.
В 1930-х роках медикам ще не було відоме поняття «резус-фактору», тому навіть при збігу за групами крові пацієнти часто помирали від гемолітичного шоку. Окремими категоріями ризику були відсутність стерильних одноразових систем, ризик передачі інфекцій та звичайно нестача запасу крові для критичних пацієнтів.
Тому до появи першого банку крові в США до переливання крові вдавалися лише в екстрених випадках, коли шанс вижити без нього був вкрай низьким.
Бернард Фантус – новатор із лікарні округу Кук у Чикаго
Бернард Фантус народився 1 вересня 1874 року в Будапешті. Коли хлопчику виповнилося 15 років, він з батьками емігрував до США. Спочатку родина осіла в Детройті штату Мічиган, а згодом переїхала в Чикаго.
З молодих років Бернард Фантус проявляв зацікавленість до фармакології і деякий час навчався фармацевтичній справі в місцевого аптекаря. Він бачив своє майбутнє винятково в медицині.
Бернард Фантус успішно завершив навчання в Коледжі лікарів та хірургів Чикаго, де здобув ступінь доктора медицини. Після цього молодий чоловік продовжив навчання в Страсбурзькому та Берлінському університетах.
Завершивши навчання, вчений розпочав працювати в лікарні округу Кук, Чикаго. Медичний заклад володів потужною лабораторною базою, яка дозволила експериментувати та втілювати в життя ідеї доктора Бернарда Фантуса.
Зокрема, лікарня округу Кук була одним з найбільших державних медичних закладів США, де щоденно приймали важких пацієнтів з вогнепальними та ножовими пораненнями, іншими важкими травмами. Враховуючи завантаженість лікарні та великий потік пацієнтів, питання зберігання крові стояло особливо гостро.
Тому, одним з першочергових завдань для себе Бернард Фантус визначив пошук способів тривалого зберігання запасів крові та створення організованої системи донорства.
Варто додати, частину своєї професійної кар’єри Бернард Фантус присвятив так званій «гуманній педіатрії». Вчений працював над розробкою ліків для дітей з покращеними смаковими властивостями. Світ побачила праця Бернарда Фантуса «Солодкі ліки», у якій він детально описав переваги солодких лікарських засобів у формі цукерок та довів, що такий спосіб їх прийому є оптимальним для наймолодших пацієнтів.
Нові ліки виготовляли на основі цукру та толуанського бальзаму. Окрім приємного смаку, вони були також недорогими у виробництві та відповідно легкодоступними для населення.
Відкриття першого у світі банку крові
15 березня 1937 року назавжди розділило медицину на «до» та «після». Адже десятиліттями переливання крові було надзвичайно ризиковою процедурою з постійним пошуком донора для пацієнта, який в цей час стікав кров’ю.
Натомість Бернардові Фантусу прийшла революційна ідея – він запропонував перевіряти кров та заготовляти її заздалегідь. Нововведення дозволило б використовувати запаси саме тоді, коли це потрібно.
Вчений створив лабораторію в лікарні Чикаго, де завзято експериментував з цитратом натрію та охолодженням. І у 1937 році його дослідження принесли результати: Бернардові Фантусу вдалося законсервувати та зберігати кров протягом 10 днів. Це стало своєрідним рекордом для того часу.
Свій винахід вчений мав намір спочатку назвати «лабораторія консервації крові», однак перш ніж представити успішний експеримент суспільству, вирішив перейменувати його на «банк крові». А вже через чотири роки в Сан-Франциско відкрили перший громадський центр переливання крові. У 1947 році було започатковано Американську асоціацію банків крові.
Створення банків крові зробило можливим подальший розвиток хірургії. Цікавим є той факт, що вартість відкриття першої такої установи склала 1500 доларів, а за перший рік роботи її можливостями скористалася понад тисяча пацієнтів.
Як чиказький досвід переливання крові змінив медицину
Відкриття банку крові в Чикаго започаткувало своєрідну ланцюгову реакцію у світовій медицині. Можливість створювати запаси плазми та еритроцитарної маси дозволила проводити складні операції без ризику крововтрати для пацієнтів.
В лікарні округу Кук працювала власна система збору донорської крові: якщо людина потребувала термінового переливання з екстрених запасів, його родичів та друзів просили здати кров, щоб мати запас для наступних пацієнтів. Таким чином поповнювали «баланс» банку крові.
Однак дискримінація існувала навіть під час донорства, коли йшлося про людей різних рас. Зокрема, під час формування перших банків крові в США запаси від темношкірих донорів зберігали окремо від інших, оскільки на той час існувало хибне переконання, що вони можуть нести в собі ознаки «расової трансмутації».
Від дискримінації відступили лише під час Другої світової війни, коли через велику кількість поранених, необхідні були чималі запаси банків крові.
Слід додати, поєднання попиту на донорство разом з лабораторним контролем та організованою системою, зробило експеримент Бернарда Фантуса справжнім проривом у медицині.
Спадщина Бернарда Фантуса та сучасна трансфузіологія
Бернард Фантус назавжди закарбував своє ім’я в історії як людина, яка створила перший банк крові в Чикаго. При цьому термін, що відомий усьому світу, лікар вигадав сам. До його досягнень належить не лише створення безпосередньо банку крові, але й організація системи, яка дозволила безпечно зберігати донорську кров, перевіряти її та використовувати в необхідних випадках.
Сучасна трансфузіологія повністю базується на ідеях Бернарда Фантуса. Зокрема, у 21 столітті пацієнтам зазвичай не переливають цільну кров, а натомість її розділяють на окремі компоненти – тромбоцити, еритроцити та плазму. А лабораторії обладнані високоточними технологіями, що дозволяють визначити наявність інфекцій та сумісність крові.
Варто додати, чи не головною спадщиною Бернарда Фантуса є реалізація правила, за яким кров має чекати на пацієнта, а не пацієнт на кров. Розробки лікаря з Чикаго дозволили перетворити високоризикову процедуру на щоденну маніпуляцію, яка рятує життя тисячам людей.