В жовтні 1871 року Велика пожежа в Чикаго фактично перетворила місто на попіл. Однак, катастрофа водночас стала поштовхом до одного з найбільших будівельних бумів в історії Чикаго. Архітектори та забудовники прагнули спорудити висотні будівлі, проте традиційні методи будівництва вичерпали себе. Адже без суттєвих змін спорудження восьми-десяти поверхових будинків було неможливим.
Поворотним моментом в історії архітектури міста став 1874 рік, коли інженер Вільям Ле Барон Дженні запропонував принципово новий підхід до будівництва: спирати будівлю не на масивні цегляні стіни, а на металевий каркас. Саме ця ідея згодом стала основою для розвитку хмарочосів. Про те, як змінювалася архітектура міста та які труднощі довелося подолати Вільяму Ле Барону Дженні «батьку американських хмарочосів», розповімо далі на ichicago.
Чикаго після Великої пожежі 1871 року та нові виклики часу
У 1800-х роках переважна більшість будівель в Чикаго були дерев’яними. В жовтні 1871 року місто потерпало від сильної спеки та вітрів. Погодні умови спричинили пожежу, яка швидко охопила Чикаго, не залишаючи нічого на своєму шляху. З 8 по 10 жовтня вогонь знищив близько 17 тисяч будівель та вбив щонайменше три сотні місцевих жителів.
В результаті катастрофи в місті оголосили воєнний стан. Натомість з усіх куточків США надходили пожертви та гуманітарна допомога для людей, які залишилися без даху над головою. До допомоги долучилися також Велика Британія та Шотландія.
Головним уроком, який винесла місцева влада після Великої пожежі, була необхідність покращення будівельних норм. Адже в Чикаго більшість комерційних приміщень і будинків споруджували з дерева, а дахи будівель до того ж були перевантажені комерційною рекламою.
Американський архітектор Фредерік Лоу Олмстед висловив припущення, що цегляні стіни, дисциплінована команда поліцейських та пожежників могли запобігти катастрофічним наслідкам пожежі.
В Чикаго практично відразу взялися за відбудову міста та розробку нових правил пожежної безпеки. Власники бізнесу також намагалися перш за все відновити знищене майно за найвищими стандартами. Місто входило в період індустріалізації.
Ким був Вільям Ле Барон Дженні
Вільям Ле Барон Дженні народився 25 вересня 1832 року в містечку Фейргейвен штату Массачусетс. Шкільну освіту він здобув у Академії Філліпса – елітному приватному навчальному закладі. Після закінчення школи молодий чоловік вступив до Наукової школи Лоренса в Гарварді. Вільям Ле Барон Дженні не завершив навчання в навчальному закладі, оскільки вважав його програму недостатньою.
Тому, майбутній інженер та архітектор перевівся до Національної вищої школи витончених мистецтв у Парижі, яку завершив у 1856 році. Цікавим є той факт, що однокурсником Вільяма Ле Барона Дженні був Гюстав Ейфель – творець всесвітньо відомої Ейфелевої вежі.
Після здобуття вищої освіти інженер деякий час працював у Мексиці, а згодом вирішив повернутися до Сполучених Штатів та вступити до Союзної армії, де він займався проєктуванням укріплень. Коли завершилася Громадянська війна Півночі та Півдня в США, Вільям Ле Барон Дженні переїхав до Чикаго і працював над плануванням місцевих бульварів та парків.
Слід зазначити, ландшафти, спроєктовані талановитим інженером, мають статус історичних місць та перебувають під державною охороною.
Паралельно з роботою над ландшафтними парками Чикаго, Вільям Ле Барон Дженні обіймав посаду професора архітектури в Мічиганському університеті. Окрім того, він активно вивчав теорію та практику відомих спеціалістів у галузі архітектури того часу, таких як Ежен-Віолле-ле-Дюк та Джеймс Фергюсон.
Народження першого хмарочоса Home Insurance Building в Чикаго
Після Великої пожежі 1871 року Чикаго гостро потребувало масштабного та швидкого будівництва нових будівель. Тому, місцева влада підтримувала архітектурні експерименти, які б дозволили відновити місто найближчими роками.
При цьому існував великий попит серед підприємців Чикаго саме на офісні та комерційні будівлі, збудовані виключно з вогнестійких матеріалів. Нові виклики того часу спонукали Вільяма Ле Барона Дженні та його команду шукати прогресивні інженерні рішення.
Саме архітектору прийшла на думку ідея перенести вагу будівлі з опорних стін на спеціальний металевий корпус. З цим пов’язана легенда, що саме спонукало Вільяма Ле Барона Дженні до революційного рішення. Так, одного дня він помітив як дружина поклала важку книгу на тонку металеву клітку. І на подив інженера конструкція витримала значно більшу вагу. Тому Вільям Ле Барон Дженні дійшов висновку, що будівля повинна мати міцний внутрішній каркас із металевих балок і колон, який братиме на себе вагу перекриттів та даху, тоді як зовнішні стіни слугуватимуть легкою захисною оболонкою.
Нова конструкція дозволила будувати хмарочоси, які згодом заполонили найбільші мегаполіси США. Вільям Ле Барон Дженні спроєктував у 1885 році перший хмарочос у світі вищий п’яти поверхів – Home Insurance Building (або, як його називають за межами США, Будинок домашнього страхування).
При спорудженні багатоповерхової будівлі вперше у світі використали стальні конструкції, однак більша частина матеріалів для будівництва була виготовлена з заліза та чавуну. Окрім того, основою Home Insurance Building став вогнестійкий металевий каркас. Хмарочос також вважається першим зразком багатоповерхової будівлі з використанням вогнетривких матеріалів.
Загалом висота будинку склала 42 метри та включала 12 поверхів. Однак у 1930-х роках виникла нова проблема: вартість землі в діловому центрі Чикаго різко зросла, і Home Insurance Building уже вважалася застарілою та надто низькою для такої дорогої ділянки. Тому, в 1931 році хмарочос знесли разом з сусідніми будівлями.
Натомість на місці Будинку домашнього страхування збудували 45-поверховий хмарочос – Field Building. Біля будівлі встановили меморіальну дошку на честь Home Insurance Building для вшанування місця народження сучасної інженерії.
Заснування Чиказької школи архітектури
Успіх Вільяма Ле Барона Дженні в проєктуванні першого хмарочоса у світі проклав шлях для групи інженерів та архітекторів, які стали відомими як Чиказька школа архітектури. Яскравими представниками нового напрямку в архітектурі, окрім Вільяма Ле Барона Дженні, були Луїс Салліван, Генрі Гобсон Річардсон, Френк Ллойд Райт та Мартін Рош.
Чиказька архітектурна школа мала свої особливості: підтримувала відмову від декоративного оформлення будівель і натомість зосередилася на функціональному вертикальному будівництві з заскленими поверхнями. Фактично новий напрям став основою для сучасної урбаністики та створення ділових центрів у мегаполісах.
Однак, і досі ключовою постаттю та «батьком» Чиказької школи архітектури вважається Вільям Ле Барон Дженні. Він першим вдало використав нову металеву конструкцію, яка допомогла зменшити вагу споруди та суттєво збільшити її висоту. Майстерня Вільяма Ле Барона Дженні стала школою для цілого покоління видатних архітекторів.
Як досвід Чикаго вплинув на інфраструктуру мегаполісів США
Успішна реалізація будівництва хмарочоса в Чикаго вкінці 19 століття стала своєрідним шаблоном для інших мегаполісів у США. Так, місто вперше продемонструвало як можна вдало використати міську землю та збудувати компактний центр з великою щільністю офісної забудови.
До появи Home Insurance Building у містах США переважала малоповерхова забудова, представлена переважно одно- та двоповерховими будівлями. Після чиказького досвіду міська забудова почала змінюватися: у містах поступово виокремлювалися ділові центри з висотними будівлями та житлові райони.
Окрім того, масове будівництво хмарочосів сприяло розвитку безпечних пасажирських ліфтів та міського транспорту, зокрема появі естакадних залізниць.
Також катастрофічна пожежа в Чикаго змусила мегаполіси США переглянути норми та розробити будівельні кодекси. По всій країні на законодавчому рівні заборонили зводити дерев’яні будівлі в центральних районах міст. Водночас під час будівництва стало обов’язковим використання бетону, захищених металевих конструкцій та вогнетривких матеріалів.
Загалом досвід Чикаго перші перейняли Нью-Йорк, Сан-Франциско, Детройт, Піттсбург, а згодом й інші міста США.