Чимало видатних спортсменів продемонстрували чудові результати на Олімпійських іграх та назавжди вписали своє ім’я в історію спорту. Зібрали для вас найвідоміших олімпійських спортсменів, які представляли Чикаго та здобули світову славу, повідомляє ichicago.net.
1. Джонні Вайссмюллер – олімпійський призер з плавання
Справжнє ім’я п’ятиразового олімпійського чемпіона – Петер Йоганн. Він народився 2 червня 1904 року в австро-угорському містечку Темешвар. Згодом родина хлопчика емігрувала в США та оселилася в Чикаго. У 1905 році батьки охрестили сина та дали йому нове ім’я – Джонні.
Коли хлопчику виповнилося дев’ять років, він захворів на поліомієліт. Захворювання протікало важко і лікар порадив батькам віддати Джонні на плавання, щоб пришвидшити процес одужання. Новий вид спорту захопив хлопця і його включили в команду Християнської асоціації молоді.
Однак, через важке матеріальне становище Джонні покинув школу та почав працювати. Під час роботи пляжним рятувальником, здібного хлопця помітив відомий тренер Вільям Бахрах. Відтоді розпочався шлях спортсмена до олімпійського золота. Він двічі виграв національні змагання, а у 1922 році побив світовий рекорд, пропливши стометрівку вільним брасом менше, ніж за хвилину.
Перше олімпійське золото Джонні Вайссмюллер виграв на Олімпіаді в Парижі у 1924 році. Також плавець здобув ще дві золоті медалі на дистанціях 200 та 400 метрів вільним стилем. Збірна США з водного полу за участю Джонні Вайссмюллера виграла олімпійську бронзу.
На Олімпіаді в Амстердамі 1928 року спортсмен знову продемонстрував чудові результати та додав до своїх нагород дві золоті медалі. Загалом протягом спортивної кар’єри Джонні Вайссмюллер понад п’ятдесят разів вигравав чемпіонат США з плавання та встановив 67 світових рекордів. Його справедливо вважають одним з найвидатніших плавців 20 століття.
Цікавим є той факт, що Джонні Вайссмюллер досяг успіху не лише у спортивній кар’єрі, але й в акторстві. Він знявся у серії популярних фільмів про пригоди Тарзана.
2. Айра Мерчісон – американський легкоатлет з бігу на короткі дистанції
Айра Джеймс Мерчісон народився 6 лютого 1933 року в Чикаго. Спортсмен прославився унікальною швидкістю зі стартової платформи, за що отримав прізвисько «Людина-супутник».
Першу перемогу Айра Мерчісон отримав на чемпіонаті з бігу штату Іллінойс. У 1956 році легкоатлет взяв участь в Олімпіаді у Мельбурні та разом з командою Сполучених Штатів встановив світовий рекорд в естафеті 4х100 метрів за 39,5 секунд. В індивідуальній естафеті на Олімпійських іграх Айра Мерчісон посів четверте місце.
Не менш успішним був виступ спортсмена на Панамериканських іграх 1963 року. За результатами змагань він здобув золоту та бронзову медаль у різних естафетах. Також Айрі Мерчісон належать чотири світових рекорди – в естафеті 4х100 метрів та в бігу на 100 метрів.
Після завершення кар’єри у спорті легкоатлет тривалий час працював тренером. Життя чемпіона обірвалося 28 березня 1994 року.
3. Вівіан Джозеф – видатна американська фігуристка
Вівіан Джозеф народилася 7 березня 1948 року в Чикаго. З дитинства спортсменка захоплювалася фігурним катанням та каталася у парі з братом Рональдом. На змаганнях вони представляли клуб ковзанярів «Бродмур» штату Колорадо.
В 1957 році Вівіан та Рональд Джозефи взяли участь у чемпіонаті Середнього Заходу з ковзанярського спорту та за підсумками зайняли другу сходинку п’єдесталу. Першу перемогу фігуристи здобули на чемпіонаті Сполучених Штатів серед юніорів. Після цього були призові місця чемпіонату Америки з фігурного катання з 1962 по 1965 роки.
Джозефи представляли США на Зимових Олімпійських іграх 1964 року. Однак, у фіналі змагань фігуристи зайняли четверте місце. На цьому Олімпіада для Вівіан та Рональда Джозефів не завершилася.
Срібну медаль завоювали фігуристи з Німеччини – Маріка Кіліус та Ганс-Юрген Боймлер. Проте, через два роки спорстменів позбавили медалей через порушення правил. Міжнародний олімпійський комітет з’ясував, що фігуристи перед Олімпіадою 1964 року підписали комерційний контракт. Тому, німецьку команду дискваліфікували. Натомість Вівіан та Рональда Джозефів нагородили бронзовими медалями.
До ситуації з нагородами повернулися в 1987 році. Міжнародний олімпійський комітет відновив статус бронзових медалістів Маріки Кіліус та Ганса-Юргена Боймлера. Американські фігуристи, які понад двадцять років вважалися володарями бронзової медалі Олімпіади 1964 року, знову опинилися на четвертій сходинці п’єдесталу.
4. Емері Леман – представник ковзанярського спорту на Олімпіаді
Емері Леман народився 13 червня 1996 року в Чикаго. В шестирічному віці він почав грати в хокей. Для того, щоб удосконалити свої вміння, хлопець додатково займався ковзанярством. І саме цей вид спорту перетворився на головне захоплення у його житті.
У швидкісному бігу на ковзанах на довгі дистанції Емері Леман досягнув чималого успіху. В 17 років спортсмен в складі збірної США взяв участь в Зимових Олімпійських іграх 2014 року в Сочі. На наступних Олімпійських іграх в Пхьончхані Емері Леман знову приєднався до американської команди та продовжив здобувати новий досвід у підкоренні світових арен. Проте, здобути медаль спортсмену не вдавалося.
Наступні Олімпійські ігри для ковзаняра з Чикаго були успішнішими. Зокрема, на іграх у 2022 році в Пекіні за підсумками командної гонки-переслідування він зайняв третє місце. Нагороди для талановитого спортсмена принесла й участь в Зимових Олімпійських іграх-2026, що проходили в Мілані–Кортіна-д’Ампеццо.
Так, Емері Леман значно покращив свої особисті результати і в командній гонці-переслідуванні з швидкісного бігу на ковзанах здобув срібну медаль та отримав статус дворазового олімпійського призера.
5. Мерілі Степан – призерка Олімпійських ігор 1952 року
Мерілі Степан Веман народилася 2 лютого 1935 року в Чикаго в родині чемпіонки США з плавання Мері Луїзи Квінн Степан. Дівчинка з дитинства захоплювалася спортом та вирішила йти шляхом своєї матері.
Після школи Мерілі Степан почала навчатися в Академії Вудлендс в Лейк-Форесті. В 17-річному віці юна спортсменка виграла чемпіонат США, побивши рекорд на дистанції 220 ярдів вільним стилем. Неодноразово під час навчання в Академії Мерілі Степан намагалася пройти відбір на Літні Олімпійські ігри і у 1952 році їй це вдалося.
На Оліміпіаді у Гельсінкі спортсменка в плаванні на 100 метрів вільним стилем здобула бронзову медаль. Після завершення навчання в Академії Вудлендс Мерілі Степан присвятила своє життя культурній діяльності: вона обіймала посаду члена Ради директорів Олімпійського комітету США, була однією з засновниць Жіночої ради Lyric Opera та довічним опікуном Ryan Opera Center.
Варто додати, що Мерілі Степан також допомагала спортсменкам з малозабезпечених родин. Вона заснувала в Чиказькому університеті іменну премію.
6. Етел Лекі – золота призерка Олімпіади 1924 року
Етел Лекі народилася 10 лютого 1997 року в Чикаго. Батько спортсменки захоплювався плаванням і тому навчив доньку плавати, коли їй виповнилося три роки. Дівчинка опановувала спортивну майстерність на озері Мічиган.
Під час навчання в Чиказькому університеті Етел Лекі неодноразово брала участь у змаганнях з плавання та вважалася зіркою своєї команди. Згодом на змаганнях Edgewater Beach, що проходили в Чикаго, плавчиня отримала першу перемогу в запливі вільним стилем на спині. Саме на цих змаганнях талановиту дівчину помітив тренер Білл Бахрах.
Наставник вважав, що його підопічна досягне більших висот як фрістайлістка. Тому, Етел Лекі основну увагу зосередила на спринтерських дисциплінах вільним стилем. Безсумнівно керівництво відомого тренера позитивно вплинуло на професійний розвиток спортсменки.
На щорічних змаганнях з плавання IAC сезону 1923-1924 років Етел Лекі встановила свій перший світовий рекорд на дистанції 100 метрів вільним стилем. У складі Олімпійської збірної на іграх в Парижі у 1924 році плавчиня представляла США.
Участь в Олімпіаді була надзвичайно успішною: спортсменка виграла золоту медаль у запливі 100 метрів вільним стилем, а також золото естафети в запливі на 400 метрів. В обох випадках Етел Лекі встановила олімпійські рекорди.
У 1926 році спортсменка побила ще один світовий рекорд та стала першою жінкою, яка пропливла 100 метрів вільним стилем за 60 секунд.
7. Ральф Бреєр – олімпійський чемпіон з плавання
Ральф Теодор Бреєр народився 23 лютого 1904 року в Чикаго. Середню освіту він здобув в Технічній середній школі Лейна. Навчальний заклад славився сильними спортивними програмами. Зокрема, обов’язковою умовою для учнів була участь в тренуваннях та змаганнях.
Завдяки дисципліні та таланту Ральф Бреєр вирізнявся з-поміж інших учнів та досить скоро став об’єктом уваги скаутів відомих університетів. Юнаку запропонували стипендію з плавання в Північно-Західному університеті.
В коледжі спортсмен тренувався під керівництвом Тома Робінсона, що відіграло ключову роль у його розвитку як плавця. Протягом 1924-1925 років Ральф Бреєр двічі допоміг своїй команді отримати перемогу на чемпіонатах NCAA. Що ж стосується індивідуальних змагань, плавець тричі ставав чемпіоном NCAA у фристайлі. У 1925 році спортсмена нагородили медаллю «Великої десятки» за визначні успіхи у спорті.
Ральф Бреєр представляв США на Літніх Олімпійських іграх 1924 року в Парижі. В запливі на 400 метрів вільним стилем плавцю вдалося пройти кваліфікаційний відбір. Проте, напередодні фіналу він знявся зі змагань, маючи намір зберегти сили для майбутніх командних запливів.
20 липня 1924 року відбувся фінал командної чоловічої естафети. Ральф Бреєр разом з іншими членами команди з плавання Джонні Вайссмюллером та Геррі Гленсі здобув золото й встановив світовий рекорд, подолавши дистанцію за менш, ніж 10 секунд.
Варто додати, ім’я Ральфа Бреєра закарбоване у Залі спортивної слави Північно-Західного університету.
8. Роберт Берланд – провідний американський дзюдоїст
Роберт Берланд народився 5 листопада 1961 року в Чикаго. Ще в дитинстві хлопчик захопився дзюдо і завдяки наполегливості та таланту зумів увійти до числа найсильніших спортсменів США в середній ваговій категорії.
В 1980-х роках Роберт Берланд неодноразово здобував перемогу на національних турнірах та був включений до складу збірної США з дзюдо. Вершиною його спортивної кар’єри стали Олімпійські ігри 1984 року в Лос-Анджелесі.
У ваговій категорії до 86 кілограмів Роберт Берланд кваліфікувався до фіналу змагань та виграв срібло Олімпіади, поступившись у поєдинку представнику Південної Кореї Ha Hyung-joo. На наступних Олімпійських іграх 1988 року спортсмену не вдалося повторити свій попередній успіх і за підсумками змагань він зайняв лише сьоме місце.
Після завершення спортивної кар’єри Роберт Берланд займався тренерством та розвитком дзюдо в Штатах. Слід зазначити, срібна медаль Олімпійських ігор 1984 року підвищила статус спортсмена до одного з найпопулярніших дзюдоїстів світу.
9. Еван Лайсачек – фігурист, який вписав своє ім’я в історію фігурного катання
Майбутня зірка фігурного катання народився 4 червня 1985 року в Чикаго. Хлопчик захопився спортом після того, як бабуся подарувала йому ковзани. Еван Лайсачек навчився кататися під час групових занять з сестрою.
Йому досить легко вдавалися різноманітні трюки на льоду і, помітивши талант хлопця, тренери заохочували його продовжувати заняття з фігурного катання. В одинадцятирічному віці Еван Лайсачек кваліфікувався до національних змагань та юніорських Олімпійських ігор 1996 року. Після закінчення навчання в школі спортсмен продовжив займатися фігурним катанням під керівництвом тренера Френка Керрола.
На Олімпіаді 2006 року в Турині у короткій програмі фігурист зайняв лише десяте місце. Участь у наступному етапі була під загрозою, оскільки Еван Лайсачек підхопив шлунковий грип. Проте, спортсмен зумів впоратися з хворобою і за підсумками довільної програми увійшов в четвірку найсильніших фігуристів.
Протягом наступних років Еван Лайсачек двічі вигравав чемпіонат США з фігурного катання 2007 та 2008 років. У 2009 році він виборов перемогу на чемпіонаті світу. Справжній тріумф чекав на Евана Лайсачека на Олімпійських іграх у 2010 році у Ванкувері. Він обійшов росіянина Євгена Плющенка та здобув золоту медаль. Слід зазначити, Еван Лайсачек став першим американцем з 1988 року, який піднявся на першу сходинку п’єдесталу з фігурного катання.
Після перемоги на Олімпіаді протягом наступних двох сезонів спортсмен не приймав участі в жодних змаганнях, взявши паузу на невизначений термін. У 2011 році Еван Лайсачек знову повернувся до тренувань з наміром виступити на Зимовій Олімпіаді 2014 року в Сочі. Однак, через отримані травми та фінансові труднощі фігурист відкликав свої заявки на участь у кваліфікаційних турнірах.
Напередодні Зимових Олімпійських ігор в грудні 2013 року Еван Лайсачек заявив, що не зможе захистити статус золотого медаліста. Після цього фігурист офіційно завершив кар’єру. Його ім’я закарбоване в Залі слави фігурного катання США.
10. Шейні Дейвіс – перший темношкірий спортсмен, який здобув індивідуальне золото на Зимовій Олімпіаді
Шейні Дейвіс народився 13 серпня 1982 року в Чикаго. Ще в дитинстві спортсмен захопився ковзанярським спортом і відточував свої навики на місцевих льодових аренах. Досить швидко він отримав звання одного з найуспішніших ковзанярів країни.
Вершиною його спортивної кар’єри стали Зимові Олімпійські ігри 2006 року в Турині та Зимові Олімпійські ігри 2010 року в Ванкувері. Зокрема, під час Олімпіади 2006 року Шейні Дейвіс приніс перемогу США на дистанції 1000 метрів в індивідуальній гонці. Таким чином він став першим чорношкірим спортсменом, який отримав золоту медаль зимової олімпіади.
Згодом в численних інтерв’ю Шейні Дейвіс розповідав, що він довго йшов до олімпійського тріумфу. Чимало афроамериканських спортсменів обирають зовсім інші види спорту такі як: баскетбол чи легка атлетика. Натомість він обрав справу, яка найбільше йому до душі.
«Це показує, що навіть якщо шлях до того, де ти зараз, важкий, зрештою, сподіваюся, колись, якщо ти достатньо наполегливо працював, у тебе буде шанс спробувати зробити щось грандіозне. І це одна з таких речей», – зазначив Шейні Дейвіс.
Не менш успішними для спортсмена були й Зимові Олімпійські ігри 2010 року в Ванкувері. На змаганнях він вважався фаворитом та безумовним претендентом на золоту медаль. На дистанції 1000 метрів Шейні Дейвіс знову виборов перемогу і отримав статус першого ковзаняра в історії Олімпійських ігор, який здобув золоту медаль на дистанції 1000 метрів дві Олімпіади поспіль.
Однак, це була не остання медаль для спортсмена у Ванкувері: на дистанції 1500 метрів він виборов срібну медаль, поступившись представнику Нідерландів. Таким чином, Шейні Дейвіс офіційно закріпив за собою звання одного з найвідоміших ковзанярів світу.