У XIX столітті жителі Чикаго отримували медичну допомогу переважно від релігійних груп, які часто засновували лікарні для обслуговування бідних. Починаючи з 1800-х років заможні жінки, натхненні Флоренс Найтінгейл у Британії, почали створювати неконфесійні школи медсестер, пише ichicago.net.
Навчання на медсестру
Перші школи медсестер були засновані в лікарнях. Серед них виділялися: школа святого Луки, Провідент та Іллінойська школа підготовки медсестер. Програма навчання в них складалася на моделі Флоренс Найтінгейл, яка включала уроки природничих наук у поєднанні з довгими годинами практичних занять у лікарняних палатах.
Медична школа Провідент була заснована в 1891 році афроамериканською громадою Чикаго, щоб забезпечити освіту медичної сестри чорношкірим жінкам, яких виключили з інших міських шкіл. Невелика, але значна тенденція до навчання медсестер у коледжах почалася в 1900-х роках. Спочатку курси підвищення кваліфікації в галузі громадської охорони здоров’я пропонували в місцевих коледжах, таких як Школа громадянськості та філантропії при Чиказькому університеті. Перша програма бакалаврату з сестринської справи була ініційована в Університеті Лойоли в 1935 році. До кінця століття в Чикаго було 7 університетів, що пропонували ступені бакалавра з сестринської справи, а деякі також давали змогу здобути ступені магістра і доктора.
У 1950-х роках виникла нестача медсестер. У зв’язку з цим муніципальні коледжі запровадили програми здобуття ступеня молодшого спеціаліста (дворічні) з сестринської справи. Випускники могли складати іспити для отримання диплома медсестри й працювати в лікарнях. А ось ті, хто отримав бакалавра, найчастіше обіймали керівні посади у сфері громадської охорони здоров’я.
Виникнення медсестринських асоціацій
У 1889 році група заможних світських жінок створила Асоціацію прихідських медсестер (Visiting Nurses Association, VNA), яка стала третьою подібною організацією в країні. Медсестри, які входили до неї, ходили по домівках бідняків і надавали їм безоплатну медичну допомогу заради відпрацювання навичок і отримання досвіду.
Протягом кожного з наступних десятиліть, аж до 1920 року, населення Чикаго збільшувалося більш ніж на 600000 осіб, що провокувало виникнення різних хвороб. Асоціація прихідських медсестер усвідомила, що потреби людей нижчих верств населення виходять далеко за межі, і почала розвивати шкільну і практичну сестринську справу. Visiting Nurses Association також зіграла важливу роль у створенні Чиказької асоціації з боротьби з легеневими захворюваннями. Дві великі організації — Товариство добробуту немовлят і Товариство медичних сестер Департаменту охорони здоров’я Чикаго, також сягають корінням у VNA. З 1903 року до 1930 року керівництво сестринською справою на місцевому і національному рівні здійснювали: Една Фолі, Керрі Буллок, Гаррієт Фулмер.
Чиказькі медсестри служили в Червоному Хресті під час Першої світової війни та збройних силах після неї. Брак персоналу під час воєн призвів до появи нових методів надання допомоги. Після закінчення Другої світової війни медсестри керували командами менш підготовлених помічників. Відділення сестринського догляду стали спеціалізованими, а в 1950-х роках були створені відділення інтенсивної терапії.
У 1960-ті роки медсестри домоглися безпрецедентного прогресу в підвищенні зарплати, поліпшення умов праці та пільг. Станом на 1970 рік понад 34 лікарні та агентства уклали трудові контракти з місцевими підрозділами Асоціації медсестер Іллінойсу. Унаслідок цього значно покращилася заробітна плата та умови праці, але, попри постійну нестачу кваліфікованих медсестер, оплата залишалася низькою порівняно з іншими професіями.