Мешканці Чикаго вперше побачили велосипед у 1860 році. Новий двоколісний транспорт дуже сподобався людям, й вже наприкінці 19 століття, розпочався велосипедний бум у місті. Про перші велосипеди в Чикаго далі на ichicago.net.
Особливості перших велосипедів
Перший велосипед мав великі металеві шини, його вага становила 150 футів. Покрутити педалі цього велетня, міг не кожен. Це було під силу лише людям, які мали міцну статуру. У 1870 році з’явилося «високе колесо», що зробило їзду трішки легшою. Для того, щоб привести транспортний засіб в дію, людна мала вилазити на 54 дюймове переднє колесо й крутити педалі. Ті, хто не був ні спортсменом, ні акробатом, стояли в стороні й спостерігали за велосипедистами.
Попри складність їзди на двоколісному транспорті, чикагці не здавалися. Раз на рік у Чиказькому Колізеї проводили перегони на витривалість, які тривали шість днів поспіль. Велосипедисти змагалися одне з одним на спеціально облаштованих критих треках. Глядачі шикувалися вздовж вулиць від готелю Leland на Мічиган-авеню до Пуллмана.
Перші велосипеди коштували дуже дорого, тому купували їх виключно люди вищого класу. Багачі готові були витратити від 200 до 400 доларів за купівлю двоколісного транспорту. Містяни вищого класу придбавши велосипед, вступали до клубів велосипедистів.
Наприкінці 1890 року в Чикаго налічувалося 54 клуби, в яких було понад 10 000 членів. Деякі клуби звели ошатні будівлі, обладнали їх спортивними залами, задля того, щоб учасники могли займатися велоспортом взимку.
Члени клубу чинили вплив на владу, щоб лобіювати закони, сприятливі для велосипедистів. Наприклад, створення в місті велодоріжок, облагородження вуличних доріг гладким покриттям.
У 1897 році Картер Гаррісон, який балотувався в мери Чикаго, став на бік велосипедистів. На своєму передвиборчому плакаті він зобразив велосипедиста. Перемогою на виборах, Гаррісон завдячував велосипедистам. В якості подяки, мер створив велодоріжку, яка простягалася вздовж Шерідан-роуд від Еджвотера до Еванстона.
Розвиток, виробництво велосипедів у Чикаго
У 1898 році велосипеди стали доступними для людей середнього класу. Відбулося масове виробництво, яке знизило ціни. Таким чином, велосипед можна було купити від 20 до 120 доларів.
Через збільшення виробництва, вдосконалення двоколісних транспортних засобів, жінки почали займатися велоспортом. Багато чиказьких жінок отримували насолоду від носіння модних блумерів та спідниць з розрізами.
У травні 1897 року в газеті Chicago Post, була опублікована стаття, в ній зазначалося, що дівчата більше не носять суконь, вони віддають перевагу коротким спідницям, матроським капелюхам, легінсам та туфлям на низьких підборах. Жінки готові до їзди на велосипеді. Попри це, не всі чоловіки позитивно сприймали жінок у велоспорті.
Наприкінці 1890 року Чикаго став «столицею» виробництва велосипедів. Станом на 1898 рік, приблизно дві третини велосипедів та аксесуарів до них створювали неподалік Чикаго.
У 1895 році німецькі емігранти Швінн та Арнольд заснували компанію Arnold, Schwinn & Co, яка займалася виробництвом велосипедів для дітей та дорослих. Найпоширенішими на той час серед дитячих велосипедів були: Varsity, Sting-Ray та Phantom.
Продовжуючи традицію Гаррісоном, наступний мер Чикаго Річард Дейлі приклав багато зусиль до розвитку велосипедних доріжок у місті.
У 1950 роках місто мало велику кількість велодоріжок. У 1971 році Дейлі відкрив велосипедний маршрут, який становив 34 милі. Влітку 1972 року, мер урочисто відкрив велодоріжки на вулицях Кларк і Дірборн. У 1991 році Дейлі створив Mayor’s Bicycle Advisory Council, яка заохочувала містян віддавати перевагу велосипедній їзді.
Протягом наступного десятиліття в Чикаго побудували та покращили понад 100 миль велодоріжок і встановили майже 8000 велопарковок.
У 1991 році в місті започаткували місячний веломарафон, під час якого проводяться різні заходи. У листопаді 2001 року журнал Bicycling назвав Чикаго “Найкращим велосипедним містом США” серед міст-мільйонників.